Дивовижне життя Івана Сірка: десять цікавих фактів та легенд про самого відомого козака Харківщини

Постать легендарного козака Івана Сірка вважається однією із самих легендарних в історії українського козацтва. Історики до цього часу дискутують про місце народження знаменитого отамана, але, як би там не було, - Харківщина, так чи інакше, залишила важливий слід в біографії відомого козацького полководця.

 

1. Харківʼянин чи вінничанин?

Перший дослідник біографії Сірка український історик Дмитро Яворницький вважав, що майбутній кошовий отаман народився в Слобідській Україні в слободі Мерефі — сучасне місто Мерефа Харківської області десь між 1605 та 1610 роками.

Але деякі сучасні історики вважають містом народження Сірка Вінничину (до речі, за однією із версій, саме вихідці з Мурафи (тепер Шаргородського району Вінницької області) й заснували слободу на Харківщині). Але точно відомо, що отаман у 1664 році поселився з родиною під Харковом, за дві версти від Мерефи. Сірка було обрано на посаду полковника Харківського полку (1664, 1665, 1667 роки). Тож, хай там що, - Харківщина для Сірка залишається рідним краєм.

2. Брав участь в осаді Дюнкерка та мав дуель з ДʼАртаньяном?

Деякі українські історики стверджували, що Іван Сірко брав участь на стороні французів у 30-річній війні. А у 1646 році, спільно з армією принца Людовика Конде, взяв «ключ від Ла-Манша» — неприступну фортецю Дюнкерк.

І нібито під час осади Дюнкерка Сірко мав суперечку та навіть дуель зі самим Шарлем де Батц Кастельмором, графом д’Артанья́ном, славнозвісним лейтенантом королівських мушкетерів.

Але все ж це красива, але легенда. Насправді козацьким загоном під Дюнкерком командував барон де Сіро, який не мав жодного відношення до легендарного отамана.

3. Отаман-рекордсмен по перемозі на виборах кошового отамана

Вважається, що Сірко не мав собі рівних в історії козацтва за кількістю перемог на посту кошового отамана.

Історик Дмитро Яворницький вважав, що на виборах він перемагав 8 разів. На думку сучасного біографа Юрія Мицика, посаду кошового отамана Сірко загалом обіймав 15 разів.

4. Видатний полководець, який не програв жодної битви?

Іван Сірко дійсно був видатним полководцем, історики нарахувала як мінімум 60 битв, у яких отаман був переможцем.

Під керівництвом Сірка козаки захоплювали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Перекоп, Ясси, Кафу, Бахчисарай.

Але були битви, у яких славетному козаку довелося випити сповна і гіркоту поразки. Їх історики нараховують не менш ніж десять.

5. Відмовився підписувати Переяславську угоду

У 1654 році Іван Сірко, разом із полковниками Іваном Богуном, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, і як більшість запорожців, відмовився від присяги московському царю Олексію Михайловичу. То ж цей факт - абсолютна правда.

6. Різдвяне диво Сірка

Одна з найвідоміших перемог кошового отамана – “Різдвяне побоїще” 1674 року. Тієї зими султан Оттоманської Порти, Магомед IV, задумав знищити  Запорізьку Січ. 40-тисячна армія кримського хана та 15 тисяч турецьких яничар таємно підійшла до Січі в Різдвяну ніч. Розрахунок був на те, що запорожці будуть сп'янілими, наляканими і не зможуть чинити опір.

Але запорожці під очільництвом Сірка дали справжній опір. В результаті битви загинули 13 тисяч яничарів і 50 козаків. 150 яничарів було взято в полон. Також загинуло багато татар, але точна кількість невідома.

7. Міг стати гетьманом, коли б не росіяни

У 1672 році Іван Сірко претендував на гетьманську булаву, що посварило його з новим гетьманом Іваном Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольська.

По поверненні з московської неволі у 1673 році до кінця життя Сірко залишився противником Москви.

8. Спас Мазепу від розправи

У червні 1674 року гетьман Дорошенко послав майбутнього гетьмана Івана Мазепу до Криму таТуреччини у якості посла, давши йому татарський ескорт і кілька полонених козаків з Лівобережжя, призначених у подарунок ханові й султанським достойникам.

Під час цієї подорожі Мазепа попав у руки запорожців, які вже готові були його вбили, якби не кошовий отаман Іван Сірко.

“Просимо вас, панове-браття, не вбивати цього чоловіка, бо може, колись він пригодиться і вам, і нашій батьківщині”, - сказав Сірко пророчі слова.

9. Персонаж відомої картини Рєпіна

Земляк славетного отамана художник Ілля Рєпін зобразив Сірка у центрі своєї картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".

За легендою, лист було написано 1676 року Іваном Сірком «з усім кошем Запорозьким» у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мегмеда (Мухаммеда) IV. Оригінал листа не зберігся, однак у 1870-х роках Катеринославським етнографом-любителем Я. П. Новицьким була знайдена копія, зроблена у XVIII столітті. Він передав її відомому історику Дмитру Яворницькому, який одного разу зачитав її як курйоз своїм гостям, серед яких був, зокрема, Ілля Рєпін.

Художник довго шукав для нього образ, що був схожим, зупинившись, врешті-решт, на генералові Михайлі Івановичі Драгомірові, тодішньому командувачі військами Київського військового округу, згодом — київському генерал-губернаторі.

10. Як права рука Сірка водила козаків в походи після смерті отамана

…У 1680 році, повертаючись з походу, Іван Сірко дізнався про вбивство синів і дружини. Після цієї гіркої звістки занедужав і поїхав із Січі на свою пасіку, що була у селі Грушівці. З «Літопису» Самійла Величка дізнаємось:

«…того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко… поховано його знаменито… з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього Низового війська”.

Його тіло доставили на Чортомлицьку Січ (тепер село Капулівка Дніпропетровської області) і поховали з усіма почестями. 1967 року його перепоховали в іншій частині села, через те, що води Каховського сховища підійшли занадто близько до могили. Але немає точної впевненості в тому, що то саме прах славетного отамана – під час розкопок знайшли обидві руки, а Іван Сірко, як відомо, заповідав після смерті відрубати собі праву руку.

Запорожці не ховали правицю Івана Сірка, а повсякчас брали її із собою в походи. У критичні хвилини, коли вирішувалася доля битви, руку кошового отамана виставляли перед собою, що гарантовано вирішувало бій на користь запорожців.

Так тривало майже двадцять років. Коли у 1709 році російське військо зруйнувало Чортомлицьку Січ, побратими поховали правицю українського лицаря.